Прикасаясь к священным страницам слегка,
Где начертано Божие Слово,
В свете ранней зари вновь сияет строка
О рождении церкви Христовой.
На апостолов вмиг Дух Святой снизошёл,
Когда вместе собравшись - молились.
Им восторженно было и так хорошо,
Ощущать на себе Божью милость.
Обещанье сдержал наш Спаситель Христос -
Он пришёл, Утешитель, и скоро!
Вдруг исчезла тоска, нет печали и слёз,
Дух Святой стал надежной опорой.
Он, как мудрый Учитель, всегда и во всем,
Наставлять и хранить обещает,
Коль всегда пребывать будем в Духе Святом,
С Ним достигнем желанного рая.
Я поздравить хочу тебя, Церковь Царя:
С днём рожденья, Христова невеста!
Путь святых на земле здесь проходит не зря,
Со Христом будем в вечности вместе!!!
Путь довольно нелегкий к Отчизне родной,
Много бед и невзгод повстречаем...
Но ведёт нас, с любовью, туда Дух Святой,
Скоро к цели желанной причалим.
~ДЛВ~
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
