С паршивой овцы хоть бы шерсти клок
И тот получить даже трудно,
Чего же с меня Ты возьмешь, Господь Бог
В такое холодное утро?
Я сам так нуждаюсь в Твоем тепле,
В Твоём ежедневном участьи,
И я пробиваюсь сейчас к Тебе,
Спешу через страх и ненастье.
Не верящим проще: они этот мир
Таким, как он есть, принимают,
Что холод, что голод для них или пир
Как раз ровно то означают.
А мы, кто познали Тебя, верим в смысл,
В значение каждой детали,
Мы каждую йоту встречаем как мысль,
И как от Тебя принимаем,
Мы знаем, за всем этим прячешься Ты,
Мы верим в Твое провиденье,
И жизнью своей мы наводим мосты
Во всём меж Тобой и сомненьем,
Так что же Ты хочешь сейчас от меня,
Зачем даровал это утро?
- Немножечко веры, любви для Тебя?
Возьми, это вовсе не трудно.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
