Минає рік. Залишивши позаду,
На перший погляд, непомітний слід.
Приніс з собою вірність, щастя, зраду,
Поганий в праці чи хороший плід.
Здається нам, що зовсім ще далеко
Той, час, коли прийдеться дати звіт.
Ми попередить можем небезпеку,
Не можем зупинити бігу літ.
Невпинно бо летять вони у вічність,
Летять, щоб не вернутися назад.
В польоті цьому бачиться трагічність.
Здається, що життя – то маскарад.
І кожен день ми граєм певні ролі,
І кожен день життя говорить нам:
«Все підкоряється Господній добрій волі.
Життя дає Він бідним і панам.
Дощі рясні на землю посилає,
Дітей дарує добрим і лихим.
Він терпить і карати зволікає.
Ми ж досі ходимо шляхом хитким».
Минає рік. Надії, сподівання.
Чекання кращого, щасливого життя.
Сердець закоханих, палких зітхання.
В безхмарне віра, світле майбуття.
Ми хочемо, щоб нам добро чинили.
Самі ж не хочемо і пальцем ворухнуть.
Образив хтось – ми й досі не простили.
Години, дні і роки стрімко йдуть.
Настав час зупинитись на хвилинку,
Замислитись над пройденим життям.
Перегорнути ще одну сторінку
З відвертим, щирим, сльозним каяттям.
Що на проблеми інших не зважала,
Що керував тобою власний егоїзм.
Бувало, совість глибоко ховала.
І на словах лише твій героїзм.
Минає рік. За ним ще будуть інші.
Для когось – гарні, а для когось – ні.
Ми станем, друзі, трошечки мудріші.
Тож будемо ми так лічити дні.
Щоб серце мудре, лагідне набути.
І щоб даремно не прожити їх.
Щоб там, у вічності, нам осуд не почути.
Щоб рідних нам побачити своїх.
Багатства зникнуть і краса зів’яне,
Залишивши лиш спогадів вінець.
І кожен перед Богом Вічним стане,
Життю земному прийде там кінець.
В святкові дні не хочеться тужити,
Сумні думки ми хочемо прогнать.
Так треба нам життя прожити,
Ніколи, щоб про те не жалкувать.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Возрыдают пред Ним, все племена земные - Николай Николаевич Сладкие проповедники пытаются нас убедить, что жизнь одна. Как будто мы сами об этом не знаем. Просто живи и наслаждайся жизнью. Кто против наслаждения жизнью? Одни все время страдают, не смотря на призывы наслаждаться. Другие, все время наслаждаются, забыв о служении Богу. Кому ты служишь, посвящая свое время, силы и деньги? Бизнесу, работе, дому, семье, комфорту? Или ты придумал, что твоя работа и бизнес это и есть служение Богу. На каком месте после них, у тебя стоит Бог и то, что Он заповедал?
