...так и смерть перешла во всех человеков.(Рим.5:12)
Моя милая,добрая мамочка!
Как я хочу опять обнять тебя!
Поцеловать на щечке твоей ямочку,
Поговорить с тобою ласково,любя.
Как часто ты о нас молила Бога,
Чтоб жизненная не была трудна дорога.
В слезах молилась,когда мы заболеем,
Но мы всегда не бережем то,что имеем!
Я так скучаю по тебе,моя родная;
А знаешь,я теперь совсем другая:
Со мной Бог и Он меня хранит,
Дает мне силы,поднимает и бодрит.
Так трудно мне бывает жить одной
И нужен мне совет порою твой.
Но нет тебя...И я уж привыкаю.
Смерть не жалеет никого.Я это знаю.
Муравьева Ольга,
Узбекистан,Учкудук
36 лет,в 2000 г. приняла водное крещение в г.Зеравшане.Замужем.Хочу опубликовать свои стихи. Надеюсь,что они хоть кому-то помогут.Печатаюсь впервые.В данный момент -член Учкудукской церкви. e-mail автора:muravieva.olga@mail.ru
Прочитано 9065 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
