"Живущий под кровом Всевышнего
под сенью Всемогущего покоится".
(90 псалом Давида - хвалебная песнь)
Живущий под кровом Всевышнего,
Бронёю Небес облачён.
Стрела к нему не приблизится,
Злодей не блеснёт мечом.
Тигрица уйдёт в заросли,
В тростник - ограждение болот.
Его обойдёт злая зависть,
Корысть его обойдёт.
Разбойник, в одно мгновение
Исчезнет с земли лица.
Надёжнейшее ограждение -
В Небесного вера Отца.
Ангелы не допустят,
Чтоб он преткнулся ногой
На стогнах
Наполненных пустошью,
На стогнах, где буйствует бой.
Ангелами Всемогущий
Не даст ему сбиться с пути
(Помни о том, всяк сущий,
и душу свою не топи).
Кто верит - не будет лишним,
Как в поле осот-трава.
Живущий под кровом Всевышнего
На вечность имеет права.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
